Народ мій є і буде він, ніхто народ мій не поборе!

Народ мій є і буде він, 
ніхто народ мій не поборе!
Від Героїв Крут до Героїв Небесної Сотні, і до війни на Сході України ми боремося за кращу долю свого народу.Стогне земля українська від розриву ворожих снарядів, горить від градів, буків І ураганів, обливаються кров'ю серця наші, коли ми бачимо біль і розпуску матерів убитих синів. Пісня Земле моя ,Україно, так, створений при бібліотеці хор ,під керівництвом Василя Кубійович, за сприянням депутата обл ради, директора агрофірми Івана Приймала, розпочав масовий захід. Україна має в серці те,що не вмирає! І ця правда вічна, як молитва. Не вмирає душа наша , не вмирає воля. Вшанували великого генія нашого народу Т.Г. Шевченка піснею Кобзареві. Не всі вернулися з Сибіру... так починається вірш О. Яхневич, який В. Кубійович поклав на музику (його батько теж був закатований в Сибірських тюрмі) присвячується родинам,які втратили рідних по рад. тюрмах.Земле, моя невмируща, ти скорила в своєму лоні, тисячі сотні тисяч найкращого цвіту нації! А, скільки тих, хто покинув тебе через недолугих керівників твоїх! Розлетілися українці по світу ,як лелеки. Хто не працював за границею, той ніколи не зрозуміє ностальгії, глибокого жалю за рідним краєм.З білим цвітом вишеньки в саду, за Великою ними дзвонами рідної церковці , за співом соловя у лізі, бо, як сказав поет Чужі земля красою не М илує ,і зорі не такі ясні, все сняться сни мені про Україну , і довгі ,наче вічність, дні. для тих хто далеко від рідного дому ,і тих хто вміє чекати звучить пісня С. Пушика Грудка України Мамо, Україно, наш тихий земній раю, розпятий на Хреста, воскресніть у днях сухих, і ,простіть своїх дітей вірних і невірних, і благословіть материнської любов'ю.