Cрібний передзвін Різдвяних свят.

Наша Маланка.

 Традиційні українські календарні свята, а особливо, новорічні обряди — це своєрідна енциклопедія народної мудрості, в якій поєднується здобутий поколіннями досвід і релігійно-магічні вірування, високоестетичні звичаї що узгоджуються з річним літургічним циклом православної церкви. Цей чудодійний обряд по особливому сприймала молодь . Готувались до цього свята заздалегідь.

Наші пращури відзначали Новий рік у березні, бо вважали, що коли природа оживає тоді і народжується Новий рік. З приходом весни, дівчата йшли до діброви, плели віночки з перших весняних квітів і гілочок, одягали на голови, йшли по селу з піснями, заходили в кожну хату і вітали господарів з Новим роком, бажали добробуту, здоров’я, гараздів в їхніх оселях.

Коли Київський князь, Володимир Великий запровадив на Русі християнство – Новий рік перенесли на вересень і так тривало не одне століття.

   Минав час.Вся Європа перейшла на римське літочислення. І в нас  виникла необхідність перенести Новий рік на січень. На Святий вечір на покуті ставили Дідуха – це гарно сплетений сніп з колосків пшениці, жита, вівса. Прикрашали горішками й медівниками, він красувався на столі і на Новий рік.

13 січня напередодні Нового року відзначали свято Маланки. Для молоді це було особливе свято. Надвечір’я…

Гуртувалися щедрівники по окремих вулицях.  Хлопці вибирали високого, гарної поведінки, юнака, який мав носити звізду.

Звізда—це традиційний атрибут всіх різдвяних  колядок. Повязаний з євангельською оповіддю  про Христа, чудесне народження якого провістила «Віфліємська зоря». Виготовляли Зірку у Вільхівцях переважно із решета, до якого прилаштовували 6 ріжок  з цупкого кольорового  паперуі прикрашали китицями.  Бокові стінки обклеювали образками. Держак оздоблювали фольгою, стрічками. В середину решета укріплювали свічку , яка освітлювала (вирізані в голубому  папері ) місяць і зорі, по середині Хрест, два ангели по боках, внизу—овечки,коні, корови курочки  і т.п.

Обирали високого юнака—на Маланку, низенького –на Василя. Їх одягали в народний одяг. Маланка в довгій додільній сорочці з вишиваним подолом і рукавами. Рясна спідниця з яскравими квітами. Шовковий червоний фартух з кривульками. В кожушку. В   червоних чоботах з підборами. На голові – велика темночервона квітчаста хустка. «Маланка» в цьому сільському карнавалі грає роль недоладної    господині -- мете сміття на середину хати, переставляє речі , миє піч водою , маже сажею господиню і її дітей .Василь –малий зростом , але міцний юнак. На ньому вишивана сорочка, розшитий кептар,на голові смушева шапка.

Обов’язково у цій виставі мала бути «коза» . За переказами українці—козацький народ . З давних- давен українці тримали в своєму господарстві цих невибагливих тварин . Бо це і корисне для здоров’я молоко, і м’ясо. З шерсті і пуху виготовляли одяг . А тому ми козаки!

Парубок, за названим персонажем одягав кожух навиворіт, а на голову маску кози з довгою  шиєю . Центральним моментом цього дійства був танець кози. Вона спочатку мала вмерти , щоб потім воскреснути , як і в природі  --циклічний круговорот часу, початок нового року. Коза смішно лякала і  буцала дітей .

Циган і циганка . Їх роль полягала в тому щоб розвеселити господарів . Циган весь час торгувався з господарем за коней , а циганка «ворожила» господині. Пророчила добру долю їхнім дітям . В цій виставі важливе місце займали шлюбні мотиви.

Пан і пані поводяться зверхньо, майже не розмовляють, їм байдуже до подій, що розвиваються в п’єсі. Вони цілуються , обнімаються. Пан ловить хатніх дівчат,цілує. Тут повна імпровізація.

З настанням першої зірки ватага,  всі персонажі і колядники виходили на вулицю і починали щедрувати.

Ой чи є чи нема пан господар дома ?

Щедрий вечір , добрий вечір

Пан господар дома?

Ой нема ,ой нема тай поїхав до млина.

Щедрий вечір , добрий вечір

Тай поїхав до млина .

Пшениченьки спетлювать , меду -пива купувать.

Щедрий вечір , добрий вечір

Меду -пива купувать .

Меду -пива купувать своїх гостей частувать.

Щедрий вечір, добрий вечір .

Своїх гостей частувать.

                         Маланка.

Дійові особи:

Маланка і Василь.

Пан і пані. Дід і баба.

Циган і циганка .

Хлопець з «козою».

Лікар (валіза, пенсне, слухавка і шприц).

Хлопець з звіздою .

Хлопці , дівчата—колядники.

Всі щедрують:

Ой, господарю, господарочку,

Пусти до хати Маланочку.

Наша Маланка малесенька,

Як конопелька тонесенька.

Наша Маланка господиня

На ополонці личко  мила.

На ополонці личко мила ,

 Рясний  фартух замочила.

Хлопець із Зіркою:

--Чи пустите Маланку до хати?

Господар:

--А чого ж не пустити? Просимо до хати.

Дівчина:

--Дозвольте у вашій хаті защедрувати.

Ой, чинчику васильчику,

 посію тя в городчику.

«Ой Васильку –Василечку,

 чи любиш ти Маланочку?»

«Як Маланку не любити

Коль не хоче ніц робити.»

Василь робить з дня до ночі,

 А  Маланка спить на печі.

В печі качур запечений

На столі колач поплетений.

Ой, Васильку, гордий пане ,

Сховай Маланку під жупана.

Коли люди йдуть  на жниво

Наша Маланка йде на пиво.

«Маланочко—невісточко

Піди собі у містечко.

Пішла Маланка на містечко

Купила собі повісмечко.

Чи лінноє  чи згрібноє

Аби було потрібноє.

Хлопці вперед ідуть, знімають шапки. Кланяються.

Христос ся рождає!

Дівчата, господарі:

Славімо його!

Хлопець:

Гей, панове, гей, мурове, поставайте в ряду,

Бо я козу веду!

Коза танцює, хлопці співають:

А у ВІЛЬХІВЦЯХ всі хлопці стрільці.

Встрелили козу в правеє вушко,

В правеє вушко, в саме сердечко! Гуп!

Хлопці і дівчата:

Гоп ! Коза впала, нежива стала!

Дід:

Ой, людоньки, щось наша козонька захворіла.

Баба:

Та така була добра тварина. Такі міцні роги мала!

Дід:

І молоко давала, і їди не перебирала.

Циган:

Та ще й хвіст задирала.

Всі:

Де дохтор? Дохтора треба, покличте дохтора!

Лікар:

А я лекарь-аптекарь! Що тут у вас сталося?

Дід плачучи:

Козочка наша захворіла. Молочниця наша ніжками дригає. Ой-йой-йой-.

Господиня:

Вже ледве дихає.

Циган:

Може козі треба сала, аби скоро встала?

Хлопці:

Нема сала, миша вкрала.

Не звикайте до сала,

Бо і нам того мало.

Лікар (витягує з валізи слухавку, обстежує):

Ледве дихає. Оу-ва! Мусите козу дорізати! Надії нема.

Господиня:

А може треба лікареві 100 капель накапати, щоб він сам випив а козу оздоровив?

Господар:

А може дати тої «кави», що кидає з лави?

Та й він вилікує?

Хлопець:

Ой, допоможіть життя врятувати!

Лікар:

Гаразд, спробую.

(дістає великий шприц, набирає води з відра. Дає укол.

(коза скочила на ноги)

Циган:

Надулась жила , коза ожила!

Всі: Ожила, ожила! Тай пішла коза, тай поскакала,

Своїх діточок тай пошукала.

Коза знову танцює і співає :

Я КОЗА- дереза. Сколю тебе рогами ,

Затупцюю ногами, гоп-гоп.

Всі:

Наша кізонька жива!

Колядники:

Ой , козо, козо, козо – небого,

Поскачи ,козо, трохи –не много.

Го-го-го коза, го-го сірая, го-го білая.

Ой розходися, розвеселися

По сьому дому, по веселому.

Де коза ходить, там жито родить.

Де не буває там вилягає.

Де коза рогом, там жито стогом.

Де коза ногов, там жито копов.

Ой слухай козо,  димарі гудуть.

Димарі гудуть, там млинці печуть.

Там млинці печуть, там і нам дадуть.

А газда іде пожиток несе,

За ці щедрівки кварта горівки.

1 Хлопець :

Дайте козі на сіно!

А  Маланці на віно!

Дівчата:

--А по цій мові «Бувайте здорові»!

Хлопець:

--Кланяйся, козо, газді, газдині і їх дітям.

Хлопець із Звіздою:

--Вінчуємо вас щастям , здоровям ,цими святами,

Щоб ви кращих, веселіших на другий рік дочекали.

Най в вашому домі Віфліємська Зірка сяє.

Най ласка Божа вас не минає.

Всі разом:

--Ой чимчику-васильчику,

посію тя в городчику.

Наша Маланка качура пасла

Заким вечірня зоря не згасла.

Ой пасла пасла тай загубила

Ішла додому тай заблудила.

Ой приблудила в чистеє поле

А там Василько коником оре.

Ой ти Василю, тай Василечку,

Виведь Маланку тай на стежечку.

Від хати до хати поспішає Маланка. А завтра -- Новий рік!

З раннього ранку аж до обіду будуть бігати хлопчики – розсівальники:

Сійся родися жито й пшениця,

Знизу корениста, зверху колосиста.

Коноплі—по стелю на велику куделю,

А льон за коліна , щоб вас усіх хрещених голова не боліла!

                                                     Село ВІЛЬХІВЦІ.                Г.Д. КУБІЙОВИЧ.