Різдвяне дійство “Ходіння з бичками”

Світла , незабутня пам'ять про дитячі роки виринає ніжним щемом у серці.   Грудневий  вечір. За вікном завиває, свище , завірюха. Глухо стугонить у комині.

На столі світить гасова лампа. Наша матуся вишиває сорочечку . А ми ,дві її донечки, тулимось біля неї із своїми сотнями запитань. Ненька розповідає  нам про маленького Ісусика, що народився у яслях на сіні , про пастушків, які розносять цю новину по всьому світу.
Про жорстокого , темного і злого, царя Ірода, що велів малих діточок вбивати. Тихенько наспівує і вчить нас  колядок,Новорічних вінчувань,  навчає нас бути добрими і світлими дітьми , любити свій рідний край, свої обряди , звичаї, традиції нашого народу. Наш малий братик сидить біля татка і разом з ним майструє, вирізує з бучків собі «бички». На свято Маланки , з торбинкою через плече, він піде до своїх похресників . Магічні « бички» -це своєрідне, щире побажання добробуту і достатку селянській родині. Вирізували їх з вербички, вербових прутиків—бучків . Можливо ,саме це і дало таку своєрідну, цікаву  назву «бички»,а можливо, й тому, що починали показувати ці фігурки саме із «воли та корови, щоб ви були здорові».  Ця традиція, започаткована з глибини віків, збереглася тільки в деяких селах Покуття.

 Завтра  Новий рік за старим стилем, а сьогодні 13 січня, свято Маланії .

 Ранок. Заходить у хату малий полазник.

Розкривається торбинка і звучить: --«Христос ся рождає! Прошу вас на «бички». І тут відбувається діалог з господарями, вони заохочують дитину до розмови:

- Ану, показуй , що ти там маєш?

- Оце - воли та корови, аби і  у вас були здорові.

- А це парубок з дівкою , і ще князь і княгиня (молодий з молодою).

- А по чім ти знаєш, що це князь і княгиня?

- Та ось вони червоною ниткою пов’язані, бо йдуть до шлюбу.

- А це весілля .

- Ой, велике весілля, напевно велика родина!

- Так.

- А це дзвіниця , дзвонити на свята великі , і добрі вісті повідомляти. А коло неї церква . З трьома банями (куполами) , молодих вінчати.

- А це що? Допомагає господиня.

- Це бочка з пивом, А це драбина, щоб лазити на під (горище) по сало.

- Ого, як багато у тебе «бичків» .

- Та це ще не всі. -  радіє малий. – Тут ще є цебер для прання , маглівниця і тачівка, щоб сорочку на неділю до церкви витачати (розгладити) .

- А це що за дощечка? Господиня торкається до мініатюрної фігурки.

Вважалося ,що всі «бички» мають велику магічну силу і коли господарі візьмуть в руки, або хоча б  доторкнуться,   до відповідного зразка то цілий рік добром поведеться.

- А ,та це пранник, щоб на потоці взимку  прати верети. І господиня вірила,  що вона цілий рік буде в доброму здоров’ї  прати.

Чоловіки - вибирали символи подій. Коли в сім’ї була дівчина на виданні, чи дорослий  хлопець,то вибирали  «весілля» , чи символ здоров’я - « ціп» багатства — «воли» , «бочку з пивом», «сани і віз» і тому подібне.

Складаючи «бички» до торбинки, малий починав вінчування:

          Вінчую Вас, щастям , добрим здоров’ям,  цими святами,

          Аби ви  кращих, веселіших від тепер за рік дочекали.

          Від тепер за рік - до ста літ, допоки вам Бог призначив вік!

          Бувайте здорові!

При цих словах господиня винагороджувала малого полазника грошима, горіхами,яблуками .

Усіх «бичків мало бути не менше 12 назв, а іноді доходило й до сорок .

Сьогодні це дійство пропало у багатьох селах, але, якщо ви самі захочете побачити «бички», то приїжджайте в село Старий Гвіздець Коломийського району.